25 лютого – 147 років з дня народження Лесі Українки

Нещодавно помітила у газеті цікаву цитату Лесі Українки. Вислів, написаний 127 років тому, не втратив своєї актуальності і в наш час:  «А що наші люде лінюхи, то таки лінюхи, бачу я тепера добре!У нас бо таки громадського виховання нема ніякого, а через те й громадського почуття бракує. Все приходиться тілько очі протирать, щоб світліше на світ подивитись, а де які, як лінуються, то й очей не протирають, а просто сплять сном праведних, та сни їм золоті привиджуються. Та думаю, що то недовго триватиме, бо де-далі то такі часи настануть, що треба або так заснути, щоб і сни ніякі не снились, або вже прокинутись зовсім і про всякі сни забути»(До Павлика М.І., Колодяжне, 5 (17).ХІІ.1891).

Правду кажуть, що великі люди є пророками. Як влучно поетеса помітила і описала один з найбільших наших недоліків – пасивність і байдужість. Саме через ці якості ми втратили незалежність в національно-визвольних змаганнях 1917-1921 рр. Не втратьмо її зараз! Наведу найяскравіший приклад. В Україні досі триває кровопролитна війна. Перемир’я лише на папері. І всі ми про це знаємо і передчуваємо щось лихе. Але деякі з нас просто прикидаються, що все у нашій країні в порядку і якось воно «вирулиться». Не «вирулиться», поки ми самі не зробимо все можливе у наших силах! Складається враження, що українське суспільство приспали, допомогли втомитись від війни. Нам варто прокинутись! Давно пора це зробити. Якби Леся Українка побачила до чого ми дійшли, то присоромила нас суворим поглядом, дорікнула нам за слабкість і немічність.

Леся Українка  не лише поетка. Вона була надзвичайно освіченою жінкою, яка цікавилась політикою, переймалась громадськими справами, нещастями простого люду. Її сенс життя не обмежувався лиш метою вдало вийти заміж. Це була людина з прогресивними поглядами, стійкими переконаннями і моральними принципами. І тут сучасним дівчатам варто брати з неї приклад.

«Велика дочка свого народу» залишила величезну творчу спадщину після себе, але часто знання її творів обмежується лише програмними шкільними творами. Це печально. І якщо ви зараз читаючи попереднє речення почервоніли від сорому, бо й самі знаєте на пам’ять лише уривок з «Лісової пісні», то не засмучуйтесь! Сьогодні  чудовий привід почати читати поезії із збірок «На крилах пісень», «Думи і мрії», «Відгуки»….

Друкувати

Залишити відповідь